Чорнобиль.. Це слово вже давно стало синонімом техногенної катастрофи. Чорнобиль - чорна біль в історії людства, мовчазне застереження для нас і живий символ для нащадків.
31 рік тому, у теплий квітневий день відбулася аварія на Чорнобильській АЕС. Через людську халатність та недосконалість конструкції реактора відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, а й велику частину Європи.
Наслідки аварії були катастрофічними - спустошені села та місто Прип'ять, забруднені землі, тисячі людей отримали дози радіації. Три десятки років потому Чорнобиль продовжує відгукуватися на українцях онколонічними захворюваннями та аномаліями розвитку.
Але найстрашнішим у цій катастрофі стало ставлення до неї та до людей влади колишнього СРСР. Сотні ліквідаторів отримали смертельні дози радіації через відсутність елементарних засобів захисту. Солдати-строковики буквально голими руками розгрібали радіоактивний шлак на даху енергоблоку. Населення в умовах інформаційної блокади не знало про аварію. Кияни спокійно святкували травневі свята, дихаючи радіоактивним пилом. Чорнобиль став останнім ударом по агонізуючому Совку, показавши всю гнилість тодішньої системи та її байдужість до людського життя.
Сьогодні, 31 рік потому, ми вшановуємо пам'ять героїв-ліквідаторів. Ми згадуємо та аналізуємо ті події, ми робимо висновки, щоб запобігти подібних катастроф у майбутньому.
Чорнобильська Зона вже давно перетворилася на заповідник, а над четвертим енергоблоком побудовано новий саркофаг. Але Чорнобиль ще багато років буде для людства пам'яттю. Пам'яттю про людську байдужість і зухвалість та про рунівну силу "мирного атому..".